Чим краще будуть Ваші відносини з вихователями, з іншими батьками і їх дітьми - тим легше буде звикнути до їх колективу Вашій дитині.

Вихователь (особливо спочатку) чужий чоловік дитині.
І якщо мама (або тато) з вихователем не привітні, не ввічливі або байдужі - дитина турбуватиметься - з ким його залишають? А якщо мама посміхається, вітається і «дружить з цією тіткою», то напевно їй довіряє; діти вельми чутливі до атмосфери навколо них і сприймають поведінку батьків як зразок поведінки, особливо в ранньому і середньому дошкільному віці.
Якщо батьки не довіряють або не люблять цієї людини - дитина копіюватиме їх відношення, і це може зіграти негативну роль у встановленні власних відносин з вихователем. Також не варто забувати, що вихователь - теж ЛЮДИНА. Це не означає, що йому дозволено поводитися неадекватно, проте він, як і будь-яка людина, не позбавлений емоцій, складних життєвих ситуацій.
Від всього цього неможливо дистанціюватися. Також як і будь-яка людина, вихователь володіє характером. Постарайтеся навчити дитину знаходити спільну мову з різними людьми, і кращим прикладом йому в цьому будете Ви самі.

Будьте поблажливі і терпимі до інших. Ідеальних людей немає, але якщо виникла ситуація, Вас що турбує, її потрібно прояснити.

Якісь проблемні питання вирішувати треба максимально тактовно і обережно, в м’якій формі. Не дивуйтеся, але вихователь може знати про Вашу дитину ті речі, з якими Ви не стикалися і навіть не підозрювали.
Дитина може проявити несподівані таланти або конфліктні складнощі, які в сім’ї були непомітні (немає братів і сестер, ні з ким «ділити» територію і іграшки, якісь інші соціальні шорсткості), і тут вихователь - не обвинувач Вашого малюка, а Ваш союзник. Уважно вислухайте, адже це стосується Вашої дитини.
По можливості обговорюйте ті моменти, які Вас бентежать, і якщо Ви, спільно з вихователем, не можете їх вирішити, звертайтеся до фахівця - наприклад, психологові дитячого саду. (Багато мам схильні захищати свою дитину від всього і вся, у тому числі і від проблем.)
Перебування в дитячому саду - це набір звичайних життєвих проблем великого і маленького масштабів, характерних для соціального середовища і краще навчити дитину вирішувати їх. Хотілося б порадити мамам ПРИСЛУХАТИСЯ до того, що говорить вихователь, навіть якщо це не зовсім приємні слова.

У присутності дитини уникайте критичних зауважень в адресу дитячого саду або його співробітників.

Не загрожуйте дитині дитячим садом! «Будеш погано поводитися - відведу в садок, хай тебе там виховують!», «Одягайся швидше, а то в садку залишу назавжди!», «Все скажу Наталії Миколаївні, вона тебе покарає!» - ще і не таке чутно буває в роздягальні дитячого саду. Ви хочете, щоб Ваша дитина охоче йшла в дитячий сад? Стежите за словами і навіть за інтонацією.

В період адаптації до дитячого саду прагніть емоційно підтримувати малюка.

Тепер Ви проводите з ним менше часу. Компенсуйте це якістю спілкування. Частіше обіймайте дитину, говоріть: «Я знаю, що ти без мене нудьгуєш, що тобі буває страшно. Коли відбувається щось нове, завжди спочатку страшно, а потім звикаєш, і стає цікаво. Ти молодець, ти сміливий, я горджуся тобою, у тебе все вийде».
(Не забувайте говорити дитині, що Ви теж по ньому нудьгуєте і підтверджуйте це практикою. Спілкування, тактильна взаємодія, спільна діяльність - ще не придумано нічого, щоб могло повноцінно замінити такі прості дитячі радощі.)

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, і малюкові простіше відпускатиме Вас.

Це можуть бути різні руками поцілунки, рукостискання і інші символи прихильності. Можна давати малюкові з собою в групу улюблену іграшку (одну! Що не пищить, не дзижчить, краще всього - м'яку).

Пам’ятаєте, що на звикання до дитячого саду дитині може знадобитись навіть півроку.

Розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість підстроюватися до особливостей адаптації свого малюка. (Слід пам’ятати, що залишати малюка відразу в саду на цілий день - це велике навантаження для його психіки. Перші дні його краще приводити на декілька годинників, для знайомства і звикання.
Далі, час, що проводиться в дитячому саду, потрібно поступово збільшувати, стежачи за психологічним станом дитини.
Якщо домовитися з вихователями, можна привести дитину кілька разів увечері (за півгодини-годину до закриття) - звикнути до приміщення, познайомитися з вихователем, коли діти залишаються небагато.
Побути з ним в саду, можливо навіть пограти, щоб дитина запам’ятала Вашу присутність.)

Якщо через місяць Ваш малюк все ще не звик до дитячого саду, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті, про які Ви забули.