Щоб максимально спростити відповідь на це питання, можна сказати так: щоб «бути уважним», потрібно мати добре розвинені властивості уваги - сконцентрованість, стійкість, об'єм, розподіляння і перемикання.
   Якщо зараз не викладу трохи теорії, то буде складно зрозуміти. Тому доведеться трохи вникнути.
   Сконцентрованість – це міра зосередженості на одному і тому ж предметі, об'єкті діяльності.
   Стійкість – це характеристика уваги в часі. Вона визначається тривалістю збереження уваги на одному і тому ж об'єкті або одному і тому ж завданні.
   Об'єм уваги – це кількість об'єктів, яку людина здатна сприйняти, охопити при одномоментному пред'явленні. До 6-7 років дитя може з достатньою деталізацією сприймати одночасно до 3 предметів.
   Розподіляння – це властивість уваги, що виявляється в процесі діяльності, що вимагає виконання не одного, а, принаймні, двох різних дій одночасно, наприклад, слухати вчителя і одночасно письмово фіксувати якісь фрагменти пояснення.
   Перемикання уваги – це швидкість переміщення фокусу уваги з одного об'єкту на іншій, переходу від одного вигляду діяльності до іншого. Такий перехід завжди пов'язаний з вольовим зусиллям. Чим вище міра концентрації уваги на одній діяльності, тим важче перемкнутися на іншу.

Життя багатообразне, і знайомимося ми з її проявами по-різному – провідну роль грає якийсь один з органів чуття. За способом сприйняття навколишньої дійсності психологи ділять людство на три типи.

Людей, що найефективніше сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами, тих, кому простіше засвоювати нове на слух, – аудіалами і, нарешті, тих, кому легко дізнатися щоб то не було, поторкавши, понюхавши предмет, стикнувшись з ним, – кинестетіками. Виявляється, що ведучий канал сприйняття проявляє себе дуже рано – вже двох – трьохмісячний малюк має чіткі переваги. Якщо постежити за дитиною, можна зрозуміти, до якого типу він належить. Правда, частіше спосіб пізнання буває комбінованим – людина віддає перевагу, наприклад, двом каналам сприйняття.

Чим краще ми знаємо дитину, тим легше нам з ним спілкуватися і простіше учити. Визначивши улюблений спосіб пізнання малюка, батьки повинні його розвивати: навчаючи дитину чомусь новому, вони тепер можуть враховувати, як йому легко засвоювати інформацію.

Приведемо основні характеристики особливостей індивідуального розвитку дитини.

Що таке уява і якою вона буває?

Що таке уява, напевно, знає кожен. Ми дуже часто говоримо один одному: «Уяви собі, що ти …» або «Ну, придумай щось!» Так от, для того, щоб все це робити – «уявляти», «придумувати» - нам необхідна уява. До цього лаконічного визначення поняття «уява» слід додати лише кілька штрихів.

Коли людина уявляє, в її свідомості виникають різноманітні психічні образи. І залежно від того, який характер має їх походження, розрізняють уяву репродуктивну (чи відтворити) і продуктивну (або творчу). Образи репродуктивної уяви виникають на основі словесного або графічного описів. Наприклад, під час читання книги можна уявити собі ситуацію, в якій знаходиться головний герой, «побачити» на основі словесного опису його обличчя, одяг.

Якщо Ви прагнете розвивати інтелект вашої дитини, але недостатньо чітко уявляєте, як це робити, наш розділ допоможе Вам вирішити цю задачу.

В першу чергу необхідно усвідомити, що інтелект – це своєрідний спосіб мислення, унікальний і винятковий для кожної людини. Він визначається здатністю зосереджуватися на пізнавальному завданні, умінням гнучко перемикатися, порівнювати, швидко встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки тощо.