Перемикання мов

Популярні завантаження

Найпопулярніші завантаження з архіву
Ой, минула вже Зима!  991
На гостини до осені  986
Комп’ютерна казка «Теремок»  887
Про лінь забудеш – здоровим будеш  765
Фабрика зірок  230
Для приватного використання, при копіюванні посилання на джерело обов'язкове

Вступ (Ліплення)

Зображувальна діяльність дітей включає такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація. Кожен з цих видів має свої можливості у відтворенні уявлень дитини про оточуючий світ.

    Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина, пластилін або солоне тісто.

    Своєрідність ліплення полягає у тому, що за допомогою цього виду діяльності передається форма предмета в трьох вимірах.

    Діти з задоволенням ліплять людей, тварин, посуд, транспортні засоби, овочі, фрукти, іграшки. Предмети, які вони створюють, використовуються в ігровій діяльності.

Під час підготовки до ліплення дитина дістає багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір, призначення). Разом з тим збагачується і розвивається її словник, зв’язна мова, за допомогою якої можна описати образ по пам’яті. Це сприяє розвитку її мислення, уваги, уяви та інших процесів.

На заняттях дитина дістає відомості про способи ліплення і сама навчається це робити. На основі свого досвіду вона намагається самостійно розв’язати навчальні завдання, а згодом ця самостійність переростає у творчість.

У процесі ліплення більше, ніж за будь-якої діяльності, можна домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці, особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині потрібно розвинути спеціальні рухи щодо їх сили, точності, темпу, спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть дошкільнику надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності.

Під час ознайомлення з предметом дитина навчається розуміти його красу. Вона сама починає передавати в ліпленні окремі виразні його ознаки, намагається ретельно обробити поверхню виробу, оздоблює його орнаментом і т.д.

Ознайомлюючи дітей з деякими зразками скульптури і декоративно-прикладного мистецтва, ми виховуємо в них любов і повагу до людей, що створили ці чудові речі.

Ліплення допомагає виховати цікавість до образотворчої діяльності. Дитина ставить перед собою певну мету і доводить почату справу до кінця, а це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує її.

Дорослим потрібно пам’ятати, що вони повинні навчати дитину ліпити, а не зробити з неї скульптора, і ліплення не самоціль, а лише засіб всебічного розвитку і виховання.

Ця збірка познайомить батьків з системою основних прийомів ліплення, розкриє методику організації і проведення занять вдома, а вихователям дошкільних закладів вибрати для зображення найбільш цікаві предмети, охарактеризувати їх, підказати теми, окремі прийоми зображення, знайти найбільш виразний матеріал.

Матеріал в збірці подано за розділами:

Передбачено ускладнення технічних прийомів. Це дасть змогу дорослим вибрати тему для роботи з дітьми відповідно їх вікові та уміння.

Для дітей трьох-чотирьох років рекомендується ліпити: стовпчики, апельсини, вишеньки, бублики, кренделі, коржики, пиріжки, вареники та ін. На наших сторінках показані такі прийоми ліплення, як розкочування глини прямими і колоподібними рухами рук, розплющування глини (палички, бублики, кренделі, пташки, неваляйки, гриби), відтягування невеличких частин (дзьоб, хвіст та ін.).

Для роботи з дітьми п’яти років рекомендується ліпити: яблучко, моркву, мисочку, тарілочку, чашечку, стакан, пташку та ін., де в основні ліплення предметів лежать форми циліндра, конуса (овочі, фрукти, іграшки та ін.), наводяться такі прийоми ліплення, як заокруглення та загострення (морква, літак), вдавлювання (кошик, чашечка, блюдце), загинання країв, з’єднання частин, поділ глини на частини та з’єднання їх прикладанням, притискуванням, примазуванням.

Для дітей шести-семи років рекомендується ліпити: півника, курочку, качку, гусака, лебедя, пташку на підставці, синицю, снігура, білочку, зайчика, котика, собачку, лисичку, собачку, ведмедика, та ін., які демонструють різні способи ліплення: конструктивний, пластичний, комбінований, показано прийоми згладжування, щільного з’єднання частин, наводяться зразки як прикрасити та розмалювати іграшку чи предмет, як прикрасити та виділити в окремих предметах дрібні частини стекою, щоб передати характерні ознаки, обсяг, динаміку, пропорції та ін.

В збірці наводяться лише орієнтовні приклади. Дорослий має змогу творчо вибрати тему заняття, враховуючи інтереси дітей, наявність знань і вмінь, раніше здобутих. Успіх розв’язання навчальних завдань здебільшого визначається правильною організацією роботи з дітьми і чітко продуманою системою поєднання занять різного типу.

Використовуються два типи занять з ліплення: на тему, запропоновану педагогом (вивчення нового матеріалу, повторення пройденого), і на тему, вибрану дитиною (за її задумом).

Центральне місце у першому випадку відводиться засвоєнню нового програмного матеріалу. У присутності дітей дорослий ліпить зразок, розповідає про прийоми роботи і її порядковість. Кожну дію педагог підкреслює словами, рухами рук та пальців. На заняттях з ліплення, де діти закріплюють раніше набуті знання, дорослий використовує частковий показ лише тієї частини предмета, яку діти не знають чи погано засвоїли, ставить завдання побудувати композицію, запам’ятати предмети їх по пам’яті.

На заняттях другого типу – за задумом – діти самостійно, ґрунтуючись на своїх знаннях та вміннях, обирають тему, продумують композицію, визначають послідовність роботи, шукаючи прийоми виконання. Мета цих занять – розвиток самостійності, ініціативи і творчих здібностей дітей. Проведення їх дає змогу виявити інтереси дітей, ступінь розвитку їх творчих задумів, оволодіння зображувальними вміннями та навичками.

У роботі з дітьми дошкільного віку значне місце відводиться ліплення з натури. Критерієм оцінки таких робіт є подібність натури. Дитина вивчає предмет, виявляє основну форму, будову, пропорції, співвідношення частин, характерні особливості, прийоми ліплення предмета. Якщо виникає необхідність, педагог показує окремим дітям прийоми ліплення на окремому шматочку глини.

Досить популярне і сюжетне ліплення. Діти старшого дошкільного віку роблять багатофігурні композиції, прагнуть зображувати людей, тварин у різних позах. Це здебільшого нескладні побутові сценки, епізоди казок та ін.

У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний – найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин. наприклад, пташка: спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з’єднуються усі частини і надають фігурці характерних ознак. Конструктивним способом ліплення діти користуються в молодшій групі дитячого садка. Цей спосіб застосовується надалі в усіх вікових групах, але кількість деталей збільшується, а прийоми з’єднання частин ускладнюються.

Пластичний спосіб складніший. Це ліплення із цілого шматку глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла та ін. Починають діти ліпити цим способом з середньої групи (овочі, фрукти, іграшки). Наприклад, під час ліплення мишки із загального шматочка глини дитина утворює потрібну форму, відтягує мордочку, вушка, хвостик, лапки та за допомогою стеки надає їй характерних ознак. Пластичним способом діти ліплять протягом усього дошкільного віку. В збірці подано зразки виготовлення предметів цим способом, це: качка, свинка ти ін.

Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин. Наприклад, із шматка глини ліпимо частину курочки: тулуб, голову, а дрібні деталі та підставку готуємо окремо, а потім з’єднуємо їх. Зразки: півник, курочка, гусак, зайчик, крокодил, соболь, кенгуру, черепаха та ін.

Крім того, під час виготовлення птахів, тварин, людей користуються прийомами рельєфного ліплення: невеличкі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім стекою або пальцями примазуються. Після чого виробу надають потрібної форми, це: синиця, снігур, Снігуронька, дід Мороз, виноград.

Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина, пластилін або солоне тісто.

Глина більш еластична, слухняна та піддатлива, має нейтральний колір. Добути її можна на березі річки чи озера, при дорозі. Але не всяка глина придатна для ліплення, її треба перевіряти на пластичність. Для цього шматочок глини розкочують, роблять з нього ковбаску, згинають у кільце. Якщо його поверхня залишилася гладкою і не потріскалася, то глина придатна для ліплення.

Засмічену глину очищують від паличок, камінців, та ін., подрібнюють, висипають у таз, відро, каструлю або інший посуд і заливають водою так, щоб отримати рідку масу; проціджують крізь решето або сітчасту тканину в чистий посуд і залишають для випарювання. Коли вона загусне, вимішують, поділяють на шматочки і складають у целофанові пакети або загортають у клейонку, щоб вона не пересихала. У такому вигляді глину зберігають, інколи збризкують водою.

Пластилін не такий пластичний, та він дає змогу створювати кольорові композиції з окремих предметів, іграшок та ін. Він гірше піддається обробці, потребує розігрівання, гірше змивається водою і залишає жирні плями. У тому разі, коли глину придбати неможливо, використовують пластилін. Для того щоб виріб з нього довго зберігав свою форму, не брався до рук, був твердішим, його обсипають борошном. Після того, як борошно вбере у себе жир з пластиліну, вибір можна розфарбувати і покрити лаком.

Останнім часом ліплення із солоного тесту набирає все більшу популярність. Прийоми ліплення з тесту ті ж, що й при ліпленні із пластиліну.

Рецепт солоного тексту (для виробів): 2 склянки борошна + 1 склянка солі (дрібної) + приблизно 125 мл. води (кількість води залежить від виду борошна) + бажано додати 1 ложку крему для рук (або рослинного масла, або сухого шпалерного клею). Хвилин 10 добре розминаємо тісто, щоб воно стало м'яким, без тріщин і не прилипало до рук, можна запропонувати помісити й дитині, нехай теж "мускули качає". Збираємо тісто в кім, накриваємо вологою ганчірочкою (нехай на вашому робочому місці завжди буде мокрий рушник, щоб витирати руки після кожного етапу роботи).

Можна починати працювати з тестом відразу, не витримуючи його в холодильнику. З інструментів вам знадобляться: - дошка, покрита фольгою або іншим папером, придатної для духовки, - ніж, часничниця, виделка, качалка, склянка з водою, ганчірочка або губка, сухий перчик-горішком або суха гвоздика й багато чого іншого, що є під рукою також може знадобиться, це залежить від вашої фантазії.

Для фарбування є два способи: 1) Пофарбувати тісто на етапі замісу (для фарбування тесту додайте в нього харчові барвники, чорнило різних кольорів або гуаш). 2) Фарбувати вже готову фігурку (готові фігурки офарблюють гуашшю після їхнього повного висихання й покривають лаком для збереження виробу).

Сушка фігурок із солоного тесту здійснюється в духовці при температурі 80 градусів, протягом години й більше (час сушки залежить від товщини фігурки). Інший варіант - сушити солоне тісто на батареї.

Щоб зберегти залишки теста протягом декількох днів, накрийте його так, щоб не було контакту з повітрям (целофановий пакет), і покладіть в прохолодне місце (холодильник).

Столи на яких працюватимуть діти, накривають клейонкою. Для кожної дитини має бути підкладна дошка, на якій ліплять і просушують предмети. Середній її розмір 20х20см. Виготовляють її з фанери або цупкого паперу. Вироби, котрі ліплять на підкладних дошках, зручно повертати будь-яким боком до виконавця, що необхідно для надання фігурці об’ємності.

Для роботи з глиною та пластиліном слід мати стеку, якою роблять надрізи, знімають зайву глину або пластилін, загладжують нерівності, з’єднують та виділяють дрібні деталі та ін. Стеки можна придбати у магазині або виготовити їх самим (палички загострюють з одного боку, з другого роблять у вигляді лопатки). Для загладжування поверхні виробу використовують мокрі ганчірки або поролон, які кладуть у мисочку для кожної дитини. Вироби з пластиліну вирівнюються стекою або пальцями.

Щоб підсушити, вироби виставляють на поличку, шафу або підвіконня на 5-6 годин. Якщо є муфельна піч, їх випалюють. Після цього вони стають міцнішими. Коли вироби просохнуть, їх густим шаром білої гуаші, а потім розфарбовують до зразка кольоровими фарбами. Можна використовувати і акварель з домішками гуаші.

Для роботи з ліплення слід мати наочні посібники: іграшки, муляжі, книжкові та журнальні ілюстрації. Такими посібниками можуть бути натуральні предмети (овочі, фрукти,  гриби, посуд та ін.), предмети, які зробила вихователь.

Для огляду робіт, виконаних дітьми, потрібен стенд розміром 120х70см, пересувний або прикріплений до стіни. На ньому обладнуються вузькі полички на такій відстані одна від одної, щоб між ними розмістилися усі дитячі роботи. Стенд можна розмістити в якомусь куточку для показу батькам. предмети, зроблені дітьми, певний час зберігаються на окремій полиці або у відкритій шафі, щоб діти мали змогу їх розглядати.

Розглянемо конкретно, якими вміннями й навичками з ліплення має оволодіти дитина на кожному віковому етапі. Так, дітей третього року життя педагог навчає:

  • відривати шматочки глини і коловими рухами обох рук утворювати нескладні предмети з глини (цукерки, кульки, горішки), розривати глину на частини, м’яти, розкочувати і розплющувати її долонями;
  • ділити глину на частини і прямими рухами рук, утворювати нескладні предмети (стовпчики, сосиски, цукерки);
  • розкочувати глину прямими рухами рук і утворювати стовпчики, краї яких з’єднувати (бублики);
  • розкочувати глину коловими рухами рук та сплющувати між долонями, утворюючи дископодібні форми (пиріжки, коржики, котлети та ін.);
  • ділити глину на 2-3 частини, розкочувати її прямими та коловими рухами і ліпити нескладні предмети (гриб, пташка, зайчик, неваляйка).

Для дитини четвертого року життя, яка вже має певну досвід роботи з глиною, цю роботу потрібно дещо ускладнити, одночасно закріплюючи навички, котрі вона придбала у попередній групі:

  • ділити глину на частини та розкочувати її між долонями прямими рухами рук, утворюючи нескладні предмети (стовпчики, ковбаски, рогалики, цукерки);
  • розкочувати глину коловими рухами рук та утворювати різні предмети (горішки, цукерки, м’ячі);
  • розплющувати глину, утворюючи диск, і на основі цієї форми ліпити нескладні предмети (пиріжки, вареники, котлети), згинати і защипувати форму пальцями рук;
  • ділити глину на 2-3 частини та ліпити предмети, в основі яких лежить куля (башточка, матрьошка-неваляйка, пташка), диск та циліндр (гриб);
  • з’єднувати частини прикладанням та притисканням.

З дітьми п’ятого року життя повторюють і закріплюють набуті раніше знання та уміння, а крім того, їм дають нові знання та уміння, а саме:

  • ділити глину на частини і утворювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля (горіх, яблучко);
  • утворювати предмети, в основі яких лежить циліндр (огірок);
  • розкочувати глину прямими рухами рук та утворювати овоїдну форму і на основі цієї форми ліпити такі предмети: слива, лимон, груша;
  • загострювати та заокруглювати предмети;
  • розкочувати глину коловими рухами рук, розплющувати, загинати, защипувати краї, вдавлювати глину пальцями і утворювати такі предмети: мисочка, чашечка, рибка, грибок, кошик, пиріжки, варенички;
  • ділити глину на частини і з’єднувати їх у ціле прикладанням і натисканням, примазуванням (лялька-неваляйка, сніговик, пташка, зайчик).

З дітьми шостого року життя, як і в попередніх вікових групах, спочатку повторюють та закріплюють навички та уміння, а потім вводять нові завдання:

  • ділити глину на 3-4 частини і утворювати нескладні предмети, в основі яких лежить куля, циліндр, конус (ліплення овочів, фруктів, їжачка, мишки, котика, лисички);
  • ліпити частини в основі яких лежить диск (тарілочка, чашечка);
  • ліпити предмети комбінованим і пластичним способами, прийомам міцного з’єднання деталей, згладжування поверхні пальцями, стекою та зволоженою ганчіркою (собака, зайчик, білочка, літак, черепаха, курочка, півник, пташка – свистулька, лисичка та ін.).

Дорослий звертає увагу на те, щоб дитина передавала характерні ознаки предметів, їх форму, дотримувалася пропорцій і використовувала засвоєні навички та уміння: скочування, сплющення, вдавлювання, витягування, загинання, примазування тощо.

У роботі з дітьми сьомого-восьмого років життя дорослий звертає увагу на правильне відображення предметів, вчить добиватися точності у відтворенні їх характерних ознак, помічати риси подібності та відмінності, дотримуватися пропорцій, співвідносити окремі деталі із загальним зображенням (ліплення фруктів, овочів, птахів, звірів, посуду, людини та ін.).