Дошкільний виховний заклад є установою освіти і суспільного виховання дітей віком від двох місяців до семи років, в якому здійснюються формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я, забезпечення пріоритетного розвитку людини.
Для реалізації цього завдання необхідні нові підходи до змісту навчання дітей раннього і дошкільного віку. Загальна концепція неперервної освіти пропонує: обов’язковим компонентом нової системи національної освіти мають бути завдання з формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання населення, починаючи з раннього і дошкільного віку.

Цей компонент змінює вимоги до всього змісту освіти, його пріоритетів, надає валеологічний характер, висуває першочергові завдання: формування валеологічної свідомості громадян України, культури здоров’я особистості. Інтегральною характеристикою здоров’я особистості і суспільства вважаються фізичні, психічні, духовні та соціальні складові.

Ось чому включення курсу валеології до блоку базових дисциплін в дошкільному закладі вважається необхідним і вагомим.

Значення подачі цього курсу полягає у пізнанні дитиною природи, людини, взаємодії людини з природою і суспільством, що сприяє формуванню її як здорової, самовдосконалюючої цілісної системи, яка, пізнаючи своє буття, близьких і рідних, стає активним трудівником своєї Батьківщини.

У дошкільному закладі валеологія є інтегрованою системою знань (наукових та позанаукових), які викреслюються з таких систем знань: „Довколишній світ” (або „Світ людини”), „Природа”, „Фізкультура та здоров’я”, „Музика і здоров’я”, „Українознавство”, „Зображувальне мистецтво і здоров’я”, „Математика і здоров’я”.

У своїй сукупності базові знання інтегративних видів діяльності дітей дають можливість формувати елементи цілісної наукової картини світу та вирішувати такі завдання:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем (природи і суспільства), давати інформацію про:

• складові частини тіла та його анатомічну будову;
• режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я;
• гігієнічний догляд за тілом;
• рухи тіла та їх значення для здоров’я людини;
• вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на здоров’я;
• природне оточення дитини і його здоров’я;
• встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків;
• природу, як виток харчування дітей і людей, фізичної, психічної і духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя;
• отруйні рослини і гриби;
• особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних проявів організму;
• встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;
• культуру поведінки дітей як основу здоров’я;
• профілактику та усунення шкідливих звичок;
• дитячий дорожньо – транспортний травматизм, його профілактику;
• дитячі хвороби та їх профілактику;
• деякий медичний інструментарій та обладнання (градусник, гірчичники, шприці);
• лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність;
• доступні методи самолікування (пиття чаїв, елементи механічного масажу тощо);
• необхідність лікарсько – педагогічного контролю за станом здоров’я дітей (валеологічний моніторинг).

ІІ. Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

ІІІ. Виховувати у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваційні установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формувати практичні вміння та навички по зміцненню особистого здоров’я в:

• гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;
• загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно - гігієнічних навичок в їжі;
• правильному харчуванні;
• приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;
• спілкуванні з дорослими і товаришами;
• проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;
• самостійному урегулюванні збудженої поведінки;
• користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху, наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях, підвищенні температури, головному болі;
• використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору, рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ, хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;
• спілкуванні з рослинами, тваринами, користуванні їх природною силою, догляді за ними;
• організації самостійного життя дома без дорослих („Один вдома”).

 V. Виховувати у дітей бажання брати активну участь в оздоровленні оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.